Форум » О политике » Мысли вслух » Ответить
Мысли вслух
behemothus: Я намерен сюда накидывать кое-что не требущее принципиального обсуждения, хотя не исключаю такового. Пока думаю, делать ли это по итогам дня или по мере поступления. Пока склоняюсь к первому варианту.
Волод: Я акцентую увагу саме на тому, що зла вдача (характер, норов) це не те саме що зла доля (судьба), аналогічно добра вдача (характер, норов), це не те саме що добра доля (судьба). Шевченко використовує слово «доля», але за змістом вірша там має бути вдача (здатність) у крайньому разі «покликання», в усякому разі коли заглядати в сучасні словники. Аналогічно у другому вірші він з долею іде до слави, але долею йдуть, тобто і там треба розуміти «долю» як вдачу. Я вже не торкав питання пріоритетів, які розставив Шевченко. Слава для нього дорожча за волю. Добре не буду далі, а то ще ……
Salieri: Волод пишет: Я акцентую увагу саме на тому, що зла вдача (характер, норов) це не те саме що зла доля (судьба), аналогічно добра вдача (характер, норов), це не те саме що добра доля (судьба). Але зла доля із значно більшою ймовірністю формує злий характер, а добра добрий, ніж навпаки. У ТГШ доля була не подарунок, але він вважав, що це все ж не те, що потрібно: Богу варто було б або зглянутися над ним, щоб він міг спокійно любити людей, або вже покруче загвинтити гайки, щоб він досить озлобився для розбою. Волод пишет: Я вже не торкав питання пріоритетів, які розставив Шевченко. Слава для нього дорожча за волю. Не слава, а повага до себе. Його мало хвилювало, наскільки його полюбляє публіка: його, як і Некрасова, мучило, що він сам не може поважати себе. Это я вспомнил, — поскольку речь пошла о русском поэте, перехожу на язык, чтобы и наши люди прочли: не у одного Тараса Григорьевича были такие идеи (насчёт желания злой доли). У Николая Алексеевича они тоже были: Я за то глубоко презираю себя, Что живу — день за днём бесполезно губя; [...] Что, доживши кой-как до тридцатой весны, Не скопил я себе хоть богатой казны, [...] И что злоба во мне и сильна, и дика, А хватаюсь за нож — замирает рука! 1845 Конечно, стихи не абсолютно автобиографические: это видно хотя бы из того, что, когда он это писал, ему «до тридцатой весны» оставалось ещё целых 6 лет. Но всё-таки... (И я не поручусь, что эти стихи не читал ФМД.) .
Волод: «Минають дні, минають ночі, Минає літо, шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь... Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої, Коли доброї жаль, Боже, То дай злої, злої! Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити, А коли ні... то проклинать І світ запалити! Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати І спати на волі, І заснути навік-віки, І сліду не кинуть Ніякого, однаково, Чи жив, чи загинув! Доле, де ти, доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї жаль, Боже, То дай злої! злої! Доля Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. — Учися, серденько, колись З нас будуть люде, — ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава — заповідь моя.» Яка там повага, слава у найчистішому варіанті.
Salieri: А що воно таке — заповідь? Я ось не знаю, що це слово означає І ви не те виділили. — Учися, серденько, колись З нас будуть люде, — ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма!
Волод: Я вважаю, що в цьому разі «заповідь» це «спадщина». Але взагалі Шевченко ж словників української мови не мав, вчився недовго у п’яного дяка і то зовсім іншої мови, з дитинства засвоїв якийсь микродіалект, тому розуміти його важко. Єдине що рятує, це те що словники складали спираючись і на лексику Шевченка, але виходячи з свого розуміння.
Salieri: Вот да! .
Завада: Неужто все часто ругаются матом?
Salieri: Ну... если жизнь сильно напрягает, то в этот период бывает, что и часто. А вообще-то мат, конечно, надо употреблять очень экономно. А то он не сработает, когда будет нужно. Я знаю историю, где мат реально спас человеку жизнь! .
Salieri: Вот и Уляна Супрун того же мнения! Кстати: Salieri пишет: Я знаю историю, где мат реально спас человеку жизнь! Но читатели ленивы и нелюбопытны .
Волод: Богомолец долго лаяла на Супрун. Осознав, что рейтинг этот лай уже не повышает, решила лай запретить.
Salieri: Похоже, что так. И похоже, что разговоры про афазию и синдром Туретта — булыжник конкретно в огород Богомолец .
Salieri: Аксен Аринин@AxionArinin Удивительно! Образование кует тупых исполнителей, вокруг полно тупых исполнителей, а как нужен тупой исполнитель - вокруг одни свободные творческие фрилансеры!
Salieri: Почему бабы уходят от хороших мужиков? Думают, что другие ещё лучше. А почему же потом живут с плохими? Думают, что другие ещё хуже. .
Волод: В русском языке пойди отличи: "бьёт - значит любит" и "пьёт - значит лупит".
Salieri: Вот зачем вообще выходить на улицу, митинговать, если можно дома, не напрягаясь, лёжа на диване, написать твит и получить за это пять лет тюрьмы? .
полная версия страницы